Синдром мізантропа

Інколи спілкуватися з людьми набридає. Не через те, що вони перестають тобі подобатись, а через те, що інформація, надана ними, не цікава. От і все. Тобі зовсім не зочеться знати, що продавали в якомусь магазині, скільки коштувала кофтинка, що було в черговій серії серіалу.

Тож чи є це самодостатністю? Чи це гординя і перетворення на мізантропа?

Частково можна сказати, що людина задоволена власне тим, що має - опосередкованим спілкуванням зі світом. Але ж не повністю. Причина полягає у тому, що людям хочеться того, що їм не вистачає. Отримавши бажане, ми холонемо. Тому така "самодостатність" є нормальним станом і одночасно симптомом хвороби самотності.

Мізантроп. Але ж не цікавитися і ненавидіти людей - різні речі, чи не так? Фактично, усамітнення людини є слабкістю її нервів, що не можуть витримати оточення. Мізантроп же впевнений, що приниження - найголовніший прояв його особистості. При апатії до спілкування приниження себе важливіше, ніж приниження оточуючих.

Але знаходьте ліки - згадайте дуже старих друзів, з якими не спілкувалися сто років, знайдіть гарну книгу, організуйте щось, що змусить Вас спілкуватись. Якщо Ви бажаєте, звісно.